Вона була рідною та не коханою,
Грішною курвою з душею рваною
Тихо сиділа на узбіччі життя,
Чекала на втому, емоцій буття.
Вона була чорною, білою, сірою.
З очима зеленими, з віями-інієм
Торкалася пальцями ребер й душі,
Хотілось їй тиші, сидіти в тишІ.
Губами торкалась гарячих повік
Повія…Ти був би її чоловік…
Так краще…схилилась в глибокій покорі
До болю пронизане серце, тобою.
29.10.12
