Із неба ангел впав. Раптово. Уночі.
Закривши очі, він читав вірші,
не помічаючи нічого навкруги.
Його із неба скинули боги.
Мовляв: віршами ти не вбережеш
життя людського, ними не спасеш!
Кому на небі ти такий потрібен!?
Йди до людей! Живи собі спокійно!
Із неба ангел впав вночі, мов зірка,
Пробив у хмарах з вітром наскрізь дірку.
Посеред міста кам'яного
Читав вірші. Ніс свОє слово.
Боги не знали, що добро зробили,
Як ангела з небес вночі спустили.
Бо на землі віршами полікує
Тих, хто в біді і, хто часОм сумує.
Тим, кого кинули, хто сам пішов -
Для кожного зголосить сто промов.
Не даром з неба ангел впав вночі -
Серця лікує зараз тисячі.
18.10.2012
