Знайомство в клубі, нічого особливого
Танці, поцілунки…
Вогники в очах.. від продовження можливого
і не важливі статуси, ґатунки.
.. прокинулись у нього в ліжку..
Така приємна втома…
Глянув на свою нічну «кішку»
Ставити крапку? Та ні, лиш кома.
Він ніколи не був брутальним -
«кави, чаю»?
Печивом пригостив банальним
А потім есемес « А я скучаю..»
Усміхнувся.., так його не заманити,
Йому начхати чи його хочуть,
Головне сприйняти, - полюбити
Він ще не готовий свої принципи змінити.
Час ішов.. самотність брала гору
Все частіше не витримував отого мору,
Побільшало побачень і дзвінків
Втікали двоє.. до грішних тих світів…
Вона шептала що кохає, любить..
Він думав «Вона мене погубить»…
Кожен брав те що йому потрібно
Лиш пристрасть єднає – не одноосібно.
Та серце його не кам’яне
Знав, безслідно це не мине,
Почав придиратись, ревнувати
Інколи навіть щось забороняти.
наважився… хоча і сумнівався
Ніколи він так ще не помилявся,
Влаштував її на роботу
Обмежив деяку свободу.
«Ліпив» під себе, людиною зробив
В самі важкі часи – ніколи не лишив,
Закохався… в те що виховати зумів
Вже не сумнівався.. жити тільки з нею захотів
Вона цвіла, і він не сумував
Тепер це точно – покохав,
До батьків приходили, додому
Планували.. не обмежувалось на цьому.
Він нею дорожив, сильно довіряв
В ній не сумнівався, з дна її підняв,
Алмаз в ній чистий відшукав
як без неї жити? – не уявляв.
Та щось у світі помінялось
Її кохання кудись сховалось,
А він вже просто хворий нею був
«Вона мене погубить» - забув.
Цей день був неминучий…
Біль нестерпний і жагучий,
Світ з рожевого чорним став
Неначе сонце хтось украв…
«то ти мене кидаєш»? -
«так.. ти мене не задовольняєш…
до того… мало заробляєш…»
… затяжний запій.. апатія..
Проклинав.. що в світі є симпатія,
Не розумів, скільки сил потрібно
Щоб все це витримати гідно.
Час ішов.. він боровся із собою
Витримав.. не хворий вже тобою,
Тебе як маріонетку зневажає
Як поганий сон… просто забуває.
А ти живеш і далі у світі свому:
Знайомство в клубі, нічого особливого
Танці, поцілунки…
Вогники в очах.. від продовження можливого
і не важливі статуси, ґатунки.
щиро, головне не тримати все погане в собі, а в тебе ще і вірш цікавий получився, класний!
Усе погане у житті повір минає,
не треба сумувати за торішнім
ВОНА прийде і скаже, що КОХАЄ
І це кохання буде щирим, ніжним!
І доля усміхнеться ще тобі,
І зайві будуть вже навіть слова
І будеш самим ти коханим на Землі
Й від щастя - просто кругом голова!!!
oleg lytvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую сонечко, та це лиш вірші, я давно вже позитивно мислю, все ок
