Ми терпимо невдачі
чекаючи удачі.
Ми віримо у щастя
переживаючи напастя.
Ми хочемо усього
не маючи нічого.
Ми думаєм що бідні
хоча з грошима ми рідні.
Ми маємо роботу
не потрібну нікому турботу.
Кохаємо подумки
життя такі задумки.
Постійно одинокі
сліпі та одноокі.
На світ закрили очі
й сон їх відкриває щоночі.
НАВІЩО?????
