От Ви скажіть, шановні: па̀ні та панове
Чому, коли земний той дощик накриває
Не менш земні хатини і людей,
У Вас стається інша змова:
(Не та, що Ваша «денність» знає)
Ви відчуваєте наплинність тих ідей,
І Вам потрібно неодмінно
Звернутися до теплих спілкувань.
А краще, нишком, самочинно
Дістатися до друзів паперових
Яким електрика, можливо, й не потрібна.
Лиш свічка, каганець – без зайвих зволікань
Дістатися до променів розумних та чудових.
Та й до спокійності зробитися подібним.
Хапайте книгу! Буде бездоганно.
І ще подякуєте небу мимохіть.
Симфонії і ноти – всі водневі
Вам не завадять
Доторкнутись полігранно.
Всі негаразди й втомлесті тижневі
Тікатимуть далеко. Раз і хвіть!
Але і книги стимуляція почесна
Це навіть і пів-справи.
То далі все залежить від бажання:
Не примусового і не тілесного,
І не від запаху помеленої кави.
Лише від Вас і Вашого зростання
Духовних сил, які бажають світла
У темні й недосвітлені шпарини
Комірок і поличок сховища нейронів,
Клітин і протеїнів, різних «-онів»,
Яких збагачувать потрібно кожну днину,
Щоб інформація була різноманітна.
А то все «ящики» і «буки».
А до книжок, чомусь, не тягнуть руки?
Вам не потрібна дощівна погода,
Щоб із книжками укладати згоду.
Знайдіть лише часу. А далі місце,
Де можна із на̀поєм присісти.
І вже тоді окрилених фантазій
Бальзам душевний без міцних оказій
Надасть для розуму поживу естетичну.
Для цього і потрібні тільки Ви!
Тому й цінуйте книги пані та панове.
Це шлях до знань завжди класичний,
І до натхнення корогви.
Безмежне джерело до мови!
Так ось, відкрийте книгу ту скоріш.
Меню шукайте: «Розуму пожива».
На перше – мінеральну прозу;
На друге – ко̀рисну поезію;
І на останок – вітамінний гумор.
Духовна їжа. І не шкода гріш.