Все заснуло, дивився повсюди лиш явір,
як пробуджує вітер невидимі сили.
Ніч як пастка, туману прихований ятір.
Темний обрис крислатий, химерні вітрила.
Може шум цей пташок серед ночі востаннє
і не будуть тремтіти уже на гілках.
Десь з’являлись Нічниці-осінні вагання,
мов шукають слова, та не в тих словниках.
Та проникливо, ніч вся осяде додолу,
і осиплеться листям, розтане в душі.
Хоч затягує вітер елегію кволу,
ця дрімота і настрій сьогодні чужі.
2012
А я спочатку не второпав... А впізнав за почерком. Гарно!Радий!
Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Тепер я вже буду під власним прізвищем. До речі Ви мені в цьому дещо допомогли! Спочатку хотів зробити нову сторінку, я потім згадав, що Ви колись змінювали ім'я для публікацій і що це є можливим.