Зоя,моя Зоя
Невісточко ти моя,
Вибач мені, що я тобі
Клопоту завдала.
Я поводила себе ,
Як мала дитина.
То болить в мене животик,
То не гнеться спина.
А ти то все так терпляче
Мовчки вислухала.
І все няньчилась зі мною,
Щоб ніде не впала.
То пробач мені за все,
Я вже від'їжджаю,
Чи побачимось ми ще,
Я цього не знаю.
Бо життя людське таке,
Хоч воно прекрасне,
Наче свічка горить ясно,
А вмить і по гасне.
Вам бажаю в щасті жити
І донечку одружити,
І внученьків колихати
Й колискову їм співати.
На кінець , тебе цілую
В носик, лобик,вуха.
А тобі це написала
"Лихая" свекруха.