Пускався дощ. І я стою на ганку…
А тінь моя забігла за дощі.
Пускався дощ –
Хтось глухо скрипнув клямкою…
А тут лиш дощ. Нікого! Ні душі.
Яка акустика! – гроза звучить органно…
«Запам’ятаю номер – не пиши»
А тінь – за горизонтом, як за гранню…
Душа моя втікає по дощі!
А я стою. Куди мені і звідки?!
Не знаю, чи по душу ще прийдеш?
З слізьми закрию втомлені повіки,
Бо тут лиш дощ! Нікого. Ні душі!
23.05.12 17.57