(поет римованої прози)
Пристрасний хлопчик
З обручкою на руці,
Йде по корінню спраги,
І знає куди іти…
Відповідає на питання,
На виразі обличчя посмішка,
Він так само думає про кохання,
Як і ти…
Він маніяк римованої прози,
І собаку на цьому з’їв,
Його загартували морози
Поміж років і зим…
Він знає до чого прагне,
Він спраглий до дій,
В очах не ллються сльози
Химерних надій…
Поет, він є і буде
Жити в своїх віршах,
Всі інші,
Тільки люди
І це суцільний жах…
Він знає, він хоче, він прагне,
Повний мрійливих дум,
Він знає – це все насправді,
Налагоджен зіра зум…
Він знає, та все минає,
Попереду небуття,
Але все іде по краю
Свідомості і життя…
