Протверезів. Пишу на прощання вірші –
Вже відходить весна.
Дощик дрібний, зів’ялі пелюстки,
Квітне ще гілка одна.
Далечінь вже не вабить зір.
Трав аромат в саду.
Мандрівник сумує цієї весни
Так само, як рік тому.
Примітки:
На малюнку напис: «Му чунь де є» - «Ніч наприкінці весни» або «Пізньої весни ніч» (кит.)
Гао Ці (1336 - 1374) - великий китайський поет трагічної долі. Жив на зламі епох Юань та Мін. Був звинувачений у змові проти імператора і скараний на горло.
мабуть, - сум, - це постїйний стан мудрої, чуйної душі...
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук... Можливо, так. Можливо, в далекосхідній поезії є певні принципи істинної поезії і поети писали свої твори згідно лих принципів і уявлень про етику і естетику в літературі...