Пускай он еще не достроен,
Наш Святотроицкий храм,
Но в царство любви и покоя
Входить уготовано нам.
Он дышит одною душою,
Одною душою поёт,
И каждый его прихожанин
Частичкой души той стаёт.
Горят средь величия свечи,
Святые везде образа.
И вижу совсем недалече
Я Девы Марии глаза.
Я к ней принесу голубые,
Небесного цвета цветы.
Возрадуйся,Всеблагая!
Да збудутся наши мечты:
Чтоб храма восстала твердыня,
Вознесши кресты в небеса,
Видна чтоб была всем отныне
В нём вся Православья краса!
Храм душу мою оживляет,
Из бездны она восстаёт,
И чувствую я-в этом храме
Всевышний Предвечный живёт!
Господня любов
Твоя любов для нас ,Господь,
Як світло серед ночі.
За нами дивляться завжди
Батьківські пильні очі,
Охороняє нас рука
Від всякої напасті,
А віра,що у нас живе
Приносить в серце щастя.
Це щастя шириться й росте,
І пісню ми співаєм:
„О,алілуя,наш Господь,
Ми іншого не маєм!”
І славимо його ім’я
Від заходу до сходу.
Всім християнам він дає
Від зла святу свободу.
Свободу бути поруч з тим,
Хто висіяв насіння,
Яке у душах проросло
Для нашого спасіння!
Ангеличка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо за ТАЛАНТЛИВО!
А насчет темы - так это каждому своё. Я пишу о том, что играет в моей жизни главную роль. О второстепенном не напишешь. А по заказу писать не умею.
Святотроїцький храм мені більш рідний, бо там я була від початку його існування і все зводилося також і моїми силами.
