Відчуття феєрії вже зникло,
І крапка більше не наводить жах.
Життя пливе задумано і тихо.
Та й сонце, ніби, світить в небесах.
Його немає серед твоїх літер.
У стані шоку ти напівніма…
Шукає ще причини сварок вітер,
А тобі добре – за вікном зима…
Дощ не тривожить змучені повіки
І не зриває з дерева листок…
Лиш на столі історії,як ліки,
Залишився іронії шматок!..