На мертвій висохлій землі,
В радіаційній сірій млі,
Стоять, позбавлені життя,
Самотні привиди-міста.
Скриплять іржаві каруселі,
Мовчать покинуті оселі,
Гнила білизна на балконах.
Для всіх тепер це мертва зона.
Тут не гуляє більше свято,
Тут заросли стежки прокляті.
На ці місця примара смертна
Свої накинула тенета.
Повітря тепле, промінь грає,
Та холод тут, тепла немає.
Й в спекотну сонячну погоду
Тут тіло студить прохолода.
Цей край забув про сміх дитячий.
Тут тиша. Лиш тополі плачуть.
На місці вулиць нині пустка.
Ця територія бездушна.
В повітрі кисню тут нестача.
Місцини ці тепер відлячні.
На цій, колись квітучій, зоні
Тепер стоїть клеймо «Чорнобиль».
Дійсно! А там зараз могли б жити люди і радіти життю,а не помирати страшною смертю!Низький уклін тим людям-героям,котрі хоч якось постарались ліквідувати наслідки цієї аварії.А нам лишається лише пам'тяти...
Іван Блиндюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Проте, все ж звучить гарно... Мурашки по шкірі. 
