Хапає й тягне, як циганка в торбу,
Одвічна мрія кращого життя…
До сивини й натрудженого горбу…
Кудись, ізвідки катма вороття…
І стрімголов біжу…ось-ось вхоплю найкраще –
Найкращі миті, місце, почуття…
І з кожним кроком важче…важче…важче…
Я щось забула?..може, це життя?..
Прибігла…хекаю…і ось на півдорозі
Так закортіло мні додому повернуть…
До тих, хто все життя шукали правди в Бозі,
І все життя мою благословляли путь…
І де б ми не були, чиїх би короваїв
Не їли в захваті, та до своїх вишень,
До чорнобривців мами, соловейка в гаю
Вертаємось щоночі й кожен божий день…