Писати вірші про життя вже набридло
Вірші про кохання - для серця ярмо
Лишились рядки про політику й бидло
Та знаєш, чуже мені здавна воно.
Не стану писати гротесків про мову,
Політику з владою теж омину
І на Ягуара погляну я знову -
Як музу застану, то щось напишу.
Поет, що не стався, талант, що помер…
Складне все ховається завжди в простому.
Скрегоче в кишені старий револьвер -
Так хочеться все це скінчити самому.
*Кава гірка, келих вина…*
Хоч п"ю зазвичай тільки чай і горілку.
В тому, що копаюсь, моя лиш вина
Не звалю ж усе на таку малу жінку.
Не знає, що робить, не знаю і я
А суть же проста – свій причал відшукати
- Депресія й в тебе? У нас нічия? (Запитує тихо: «У нас нічия?»)
- В нас фініш, хоч старт не доводилось брати.
І зараз, далеко, у своїх містах
Коли безпорадно, самотньо, погано
Ми зустрічаємось тільки у снах
І швидше до нас приходить так Ранок.
P.S.: Крах ідеалів - те, з чого насправді складається життя.