Всього земного часу не вистачає,
Кожний подих вітру щось промовляє,
В погляді страхи відбиваються,
Всі з цікавістю придивляються,
До спогадів і змін безкраїх,
Шукати сенс у словах порожніх,
Гукати її в голові своїй - криками,
Ніжним шепотом, рідними губами,
За обрієм сонце сідає,
Все навкруги замовкає,
Знову цілий день про тебе згадує,
І в’яв перед собою представляю,
Твою красу витончено, відважну,
Як дурман після келиха вина,
І так хочеться щоб ти була поруч коли тебе нема,
Кров гаряча від твого тепла в словах,
Усмішка видніється на твоїх устах,
Кожна така мить складає все життя,
І ніколи не забудеш сильні почуття.