Рука вкотре мандрує
По твоєму тілу
І пестить шкіру
Божественно білу
Коли обіймав
Я свою милу
Пальці втопали
В складках жиру
Немов їжаки
Кололи її ноги
Та я в її обіймах
Й нема назад дороги
Її шкіра мов бруківка
А обличчя мов гарбуз
Я не можу так казати
Бо і сам не козирний туз
А «орган» її був схожий
На щось неземне
Ала чомусь зовсім
Не приваблював мене
От таку я знайшов
Небачену фігуру
Тобто халепу
Попався я здуру
От тепер і ночую
В стаді тендітних слонів
Повірте так склалось
Я й сам не хотів
