A WIND'S in the heart of me, a fire's in my heels,
I am tired of brick and stone and rumbling wagon-wheels;
I hunger for the sea's edge, the limit of the land,
Where the wild old Atlantic is shouting on the sand.
Oh I'll be going, leaving the noises of the street,
To where a lifting foresail-foot is yanking at the sheet;
To a windy, tossing anchorage where yawls and ketches ride,
Oh I'l be going, going, until I meet the tide.
And first I'll hear the sea-wind, the mewing of the gulls,
The clucking, sucking of the sea about the rusty hulls,
The songs at the capstan at the hooker warping out,
And then the heart of me'll know I'm there or thereabout.
Oh I am sick of brick and stone, the heart of me is sick,
For windy green, unquiet sea, the realm of Moby Dick;
And I'll be going, going, from the roaring of the wheels,
For a wind's in the heart of me, a fire's in my heels.
John Masefield
*****
Я слышу - в сердце у меня давно поют ветра.
От пыльной беготни людской мне вдаль уйти пора.
Туда, за чистый горизонт, где всех земель предел,
Где старый дикий океан столетьями шумел.
Да, я уйду от суеты и множества страстей
В мир, где лишь небо и вода, и соль, и скрип снастей.
Как мокрый ветреный причал встречает корабли,
Так встречу радостно прилив, ревущий на мели.
И вот, я слышу крики птиц, напев морских ветров,
И плеск, и плач волны вокруг заржавленных судов,
Матросский клич издалека - я сразу отзовусь.
На зов штормов и островов примчусь, не побоюсь.
Да, я устал от стен глухих... Пусть окажусь я вмиг
В морях, где плавает в глуби бесстрашный Моби Дик.
От шума, грохота колес я ухожу. Пора.
Ведь знаю - в сердце у меня давно поют ветра.
Сонечко, я закохався в Ваші переклади!
Звівсно, другий куплет можна б було обтанцювати і більш детально - Ви ж бачите, старий Джон показує, що він добряче розуміється на типах корабельного оснащення і по тому, як він згадує поведінку підійманого (чи є таке слово?) стакселя, ми розуміємо, що він не раз був на палубі вітрильника і знає те все досконало, мало того - закоханий в те.
Але, я Вас щиро вітаю - Ваш переклад пречудовий! Критерій всен той же - Ви безпомилково передали відчуття автора.
Варто, проте, було б спробувати позбутися минулого часу в 3.4 рядках.
Ну, хоч би й так:" На край земли, где горизонт так чист и так манит, Где старый дикий океан столетьями шумит"
Веселушка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В мене просто нема слів)))) Vielen-vielen Dank, Herr Valentin!!!
таак, щодо стакселю, то я дійсно поки що не розуміюся на оснащенні, хоча роблю кроки у цьому напрямку. І у вірші я цю тему м"яко обійшла)
Оо, щодо 4 рядку, мені також ріже слух минулий час, але я не змогла знайти кращого виходу) Ваш варіант чудовий, дякую!
