Чогось холодно мені.
За вікном весна,
Вона мене не гріє.
Мороз на серце подуває,
Кригою огортає.
Зимно, дуже зимно є мені,
Знаю ніяка ковдра не зігріє.
Туга тут,
Вічна туга в мені виє…
Чого так холодно,
Коли весна на дворі?
Пташки сонечку радіють,
А тепло кригу мою не розтопить…
Краще б мозок мій замерз,
Щоб ніколи серця я не чув.
Яке тугою
За дівчиною плаче.
Вона його не чує,
Як би сильно не летіло
Серденько до неї…
Вона не прийме його
З моїх долонь.
Не розігріє своїм поцілунком.
І не плюне в нього.
Лиш заплаче.
І щиріших сліз
Світ ще не знав…
Вона бачить,
Як сильно серце мліє –
Не від неї, а без неї.
Вона знає.
Вона любить.
Вона кохає…
І бачить серце.
Плаче…
Просить:
«Забери його,
Навіщо ти так робиш?»...24.03.12р.
