Для мене ніч – звичайне забуття.
Не сняться сни мені вже пів життя,
Лиш зрідка поринаю в казку ту,
Й у дивнім світі по ночах пливу.
А хочеться ж там залишитись,
Навік в стихії мрій спинитись
І від реалій справжнього життя
Втікти без сумнівів і каяття.
Та іноді все ж розумієш ти,
Що неможливо назавжди втекти.
Тоді лиш повний сил й надії
Утілюєш в життя всі нездійсненні мрії.