І ось я знов сама,
І тема знов та сама,
Давно не брала я пера,
Думок своїх не викладала.
Я пам’ятаю те кіно,
де ми з тобою віднайшлися,
Та то було напевно вже давно,
Бо ми з тобою розійшлися.
Навіщо мучити мене,
даремно серце ворушити,
Воно ще юне і палке,
Воно уміє ще любити.
Та бачу я ти охолов,
До мене знов байдужий,
А я не можу більше так,
Люблю тебе я дуже-дуже.
Я хочу бачити тебе,
Я хочу міцно обійняти,
Та ти не любиш вже мене,
Нема що дарма виглядати.
Можливо я і не права,
Та ти також не правий,
я жду від тебе знов дзвінка,
щоб ти став милим і коханим.
Думок звичайно є багато,
Багато можна ще писать,
І я не хочу більш мовчати,
Мовчання-це як яд.
Багато можна говорити,
Про тему вічну і живу.
Скажи як можна розлюбити
Людину якою я живу?
Та світ без тебе,це не світ,
І я не можу більш без тебе,
Мабуть мені давно пора,
Боротись знов за тебе.
Я знаю,що любов війна,
Нічого з цим вже не поробиш,
Та буду йти я до кінця,
І ти мені цього не заборониш.
ID:
322847
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.03.2012 23:46:20
© дата внесення змiн: 06.02.2013 10:09:53
автор: Альонка*
Вкажіть причину вашої скарги
|
