Весна прийшла пахощами, вони вже б’ють в очі,
Усміхаюсь, мимохідь згадую ті теплі ночі,
Для щастя нам хватало пива, і на двох сигарки,
слухали шансон, і не тримали чужої марки.
На весні хочеться усміхатись, і кохати,
А те що було.. треба відпускати,
Хоча й не легко сердечні рани лікувати,
А крапки над «І» , доля сама буде розставляти.
Гарна ця пора.. приємна і красива,
Часом не постійна, але все ж зваблива,
Життя відроджує, і нашу людську душу,
Можливо.. і я тої весни із місця зрушу…
oleg lytvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та нічого.. тут головне не робити різьких рухів... і памятати що минуле вже ніколи не забудеться, а потрібно вчитися жити далі з тим минулим, подумай добре над тими словами..