Зелена ялина край стежки присіла
Немов притомилась , спочити схотіла .
Розпустила віти срібною фатою ,
Вмилась з видолинка світлою росою .
Глянув ненароком вітер із за хмари ,
Ялинку вподобав , подругу до пари .
Полонив ялинку коханням вогненним ,
Щемом серця ніжним , досі їй не знанним .
Та так і лишилась край стежки ялина ,
Стежині подруга , місяцю дружина .