Неділя.. ранок, народ у церкву йде
Старий малого ще й веде,
Тут та якби нічого -
Як би не знати цього всього.
Літня жінка.. вмилась, волосся причесала
Біля дзеркала покрутилась, і помчала.
По дорозі - як на зло
Сусідка Таня - ох і повезло!
Нова розмова про старе,
«і з ким та малалєтка в церкву йде?
та вроді той пияк Петро! –
ну, дурепу малу і занесло !»
«та то тепер так є – нап’ються і в готель,
йой, тьху, - за нею плаче той бордель!»
коротка пауза – у роздумах моральних,
кілька поглядів, зосереджених – і не банальних!
Та що трохи старша – починає знов розмову,
Не про кури, господарку чи корову,
Не дає їй спокою ідеє про задумку –
У порівнянні з «малалєтко» хто вищого ґатунку.
«от ми були молоді – такого не було,
інакше було, - помаленьку йшло!»
«Так, ми любити файно вміли….»
Пауза. В голові згадалось як хотіли!
Мовчанка. Згадалися гріхи..
В садку, на пасовиську, на горищі, і на сіні
І твердо було.. і рани були на коліні…
Мовчать. І докори не вилазять у сумлінні.
В церкву вже зайшли, ручки гарно склали..
Хор співає. Слів не знають, жінки як риби румигали.
Та думка гріє про дорогу назад додому –
Не розібралися усьому, - хто ґатунку вищого у цьому..