|
Її я називав Історичка. Чому? Ну мабуть тому, що любила історію і в майбутньому мріяла змарнувати своє життя саме з її допомогою. Все почалось банально - з метро. Сраного метрополіте,на в який кожного ранку вдираються сотні людей зі своїми сексуальними і аморальними примхами,проблемами,роздумами,намірами і лоботоміями. Саме там я її і знайшов.
Без обкладинки, без заголовка, навіть без закладки. Здавалось Історичка сама не знала звідки вона тут взялась і чому. Лежала на лаві затхлого вагона, поруч з якимось нечупарою, який до неї ніякого читацького інтересу немав. Лежала розгорнута, на якісь подряпаній брудній сторінці з нечіткими, розлізлими від вологи символами, які б мали нести якусь інформацію. Я думав в цей момент над усім цим,мені це аж занадто притаманно,блювати хочеться. Людям не має бути властивим думати, їм потрібно діяти, думки вбивають і спалюють час як сигарети,вони як віртуальна сюрреальність – натякають, але не можуть ні спрямувати у правильному напрямку, ні спровокувати рух,це банальне гаяння часу. Та вони все ж потрібні і не замінні, принаймні для мене.
Так от Історичка лежала оголена на лаві, а вітер, який безмовно вдирався у вагон всіма силами намагався її збезчестити і заманити у свої розпусні ігри,він перегортав сторінки в надії натрапити бодай на щось розбірливе, на щось інтимніше. Та з кожною новою сторінкою він і сам втягувався у свою гру. Це ставало небезпечним. Я все це прекрасно спостерігав ,супроводжував глядацькими оваціями,хоча глядачами були всього двоє маленький олівчик зі своїм собачкою. Останній заховав вуха за шию і подумки рахував до 10-ти. Олівчик же щось тихо дріботів собі на підлозі вагона з сумом і розпачем схлипував, ковтав недорисовані лінії, і напружував гумку.
У мене був вибір як і у 3 мільярдів жителів цієї планети,цей вибір міг стати вирішальним ,таким собі переломним моментом. Я лагідно узяв її до рук,стис у холодних, але ніжних долонях,підніс до вуст і поцілував. Тепер залишалось лиш прописати її у своєму житті.
Я подумав, поміркував, ще раз перевірив її на смак і на запах і… викинув у розчинене вікно,віддав в обійми вітру,я не можу бути ще одною її обкладинкою,чи змістом чи навіть заголовком…
ID:
316079
Рубрика: Проза
дата надходження: 22.02.2012 19:38:31
© дата внесення змiн: 22.02.2012 19:38:31
автор: Gill
Вкажіть причину вашої скарги
|
