...бував я за кордоном. що з того,
як тут моя родина, жінка, діти...
там гроші, заробіток... та чого
сумує серце, згадуючи квіти
країни мрій: волошкові поля,
конвалії, троянди на світанку.
благословенна буде лиш земля,
яку душа обрала. і до ранку
сон не приходить, бо думки сумні:
робота, еміграція чи втеча -
на все заб'ю - так мріялось мені -
зберу у торбу непотрібні речі,
в єдину мить: таксі - аеропорт -
білети - паспорт - дьюті-фрі - злетіли -
кордон позаду - більш не другий сорт! -
літак іде на зниження... все, сіли...
яка ж біда жене за ті бугри?
могли б і тут як білі люди жити,
якщо б до грошей ласі не були,
не гнались за примарами по світі.
"у нас - погано, ну а там...", а втім,
взялися ж десь ці кляті забобони!
в своїх серцях зруйнуємо кордони,
єднаймося, відродимо свій дім!
Аника Голубенкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не маю всіх відповідей, нажаль. але ж робота - є. то зарплати великої немає - немає кому робити дива тут, всі хочуть "прямо зара і побільше, бо завтра кінець світу..."
дякую, що завітали
