Здається , що лиш вчора ,мов ляльку, одягала
І бантики до сукні ретельно підбирала,
Плела русяві кіски, до себе пригортала,
Про щастя доні милій я небеса благала.
Шкільна пора минула - ти розцвіла мов квітка,
Тепер з тобою будем ми бачитися рідко.
Як серцю мами важко кровинку відпускати,
Як хочеться свій досвід тобі в дорогу дати,
Крильми завжди від лиха дитину укривати
Порадити , підтримать, щось тихо підказати...
Та будеш ти далеко, вже скоро це засвою,
Хоч знай - весь час , маленька, я подумки з тобою.
Прийшла пора , так треба, полинеш ти у люди,
Але тепло домівки у серці завжди буде.
І як би там не сталось , і що б там не було -
Не забувай дороги до мами у село,
Де на лани родючі щедра земля багата,
Де потопає в квітах рідна батьківська хата.
Дивись горить віконце, мов маячок, для тебе
І падають у роси яскраві зорі з неба.
Тут завжди зможеш серцем, душею відпочити,
Щоб труднощі долати, перемагати, жити...
Хай на дорозі донька лише добро стрічає,
Світле кохання чисте десь там її чекає,
Хай успіху досягне , професію здобуде
І поряд завжди будуть тільки хороші люди.
Займи достойне місце і залишись собою,
Щоб ми могли із татом пишатися тобою.
Іди... уже світанок в віконце заглядає
В життя нове , доросле доню мою гукає...
Я плакати не буду, дитино, обіцяю
Бо свято вірю в тебе й тебе благословляю.