Як диво, сніжинки під ноги лягають,
Не знають, що скоро не стане і їх.
Так часто буває, коли не кохають,
Напевно і ти покохати не зміг.
Безпечно навколо усі десь спішать,
А сльози гарячі… мов кран хтось закрив.
Гіркою отрутою в горлі стоять.
А я усміхаюсь : «Ти, вірно зробив!»
Сказавши прощай, зникаю навіки,
Кохання пташиною гине в руках.
Ще від розлуки, не винайшли ліки,
А правду так просто сховати в словах.
Так холодно буде, - навколо зима.
І з чаєм тепер одна лише чашка.
Цілунків крізь сон не чекаю - дарма.
Життям обпекла придумана казка.
P.S. Діамантами тануть, сльози на віях,
Сніжинки лягають на криші авто.
Кохання безмежне сховалось у мріях.
А холодно буде одягну пальто…
27.01.2012р.
