На березі вітром гуде
Та мушля, відкинута морем:
— Коли ж мій коханий прийде,
Скажи мені, ясная зоре?
Ой, як же їй важко одній
Самій пережити розлуку, —
Скаженний в піску буревій
Приносить найтяжчую муку.
Та й хвилі вдаряють у бік, —
Нема ні життя, ні спочинку.
Коли ж найдорожчий навік
Відкриє кохання хатинку?..
Тримає у серці вона
Заховану диво-піщинку.
Йому подарує із дна
Душевності чисту перлинку. 2015