Ти побудуй свій дім
І породи свого ти сина в нім,
Та посади ти дерево своє.
Життя у цьому тут твоє.
Велика мудрість в цих словах.
І Істина для нас у цьому.
Та ми забули думати над цим
Не захотіли, і, розуміти стали все в іному.
Це не погано, ні,
Та лиш про плоть подбали ми.
І що цікаво, похваляємося цим.
Розказуєм про успіхи усім:
"Я гордий тим, що збудував я дім
І посадив я дерево своє
І син, он бігає, росте.
Що сказано було, зробив я все."
Та це усе не те - це мертве все.
Це лиш творіння рук твоїх.
А в час, коли ти помираєш,
Що собі ти залишаєш?
А суть у тім, ти побудуй свій дім.
Не рукотворний - а духовний.
Коли залишиш плоть свою
В свій дім прийдеш - в обітель, там, свою.
А посадити дерево не так то просто,
Та вибір є - хоча би дерево добра,
А зможеш - вічного життя.
Ось які тут ці діла.
Сина Духом породи,
Наслідником своїм назви
І славу Господу ти принеси,
Свій слід духовний залиши.
