Йому шістнадцятий минало
Він надпивав дурман-коньяк
І листя листопадове давно вже впало
Сидів на пні - хлоп'я-босяк
Впала сльоза, щемить у серці
І алкоголь в душі благає сповіді
Легені розривають мегагерци
І душить від болючих спогадів
Навколо тихо, ані душеньки
Нема кому сказати про свій біль
Його послухала б матусенька
Але від неї залишилась лиш тінь
Він витягає лезо із кишені
А руки ніби у розетці побували
Стріляють в розум вигадки-мішені
Які цей вечір і спровокували
Він робить ще один ковток
І розбиває об вербу прокляту пляшку
І до фатального кінця – один лиш крок
Але тримати лезо стало надто тяжко…
