Часом буває присняться настурції, або ще щось дивно несподіване, а потім почується голос, так ніби все навкруги розмовляє однією мовою, тільки німий потяг їде невідомо куди, і раптом охоплює таке відчуття реальності, цей стукіт коліс, гойдання вагонів, і настурції, що цвітуть вздовж колії, проводжаючи нас жовтавим кольором розставання. Ця осінь незвично тепла і суха, ці сни незвично довгі і тривожні, їх заколисує вітер шелестом спогадів, і ми їдемо до ранку в різних вагонах осені...
