*
(щоденник юності)
∞♥♥∞
Хтось розлив вино… — Хто???...
Сонце по серпантиновому мосту скочувалось в смарагдову чашу левад.
Вечір млів від запаху акацій і жасмину.
Соло солов’я сколихувало тишу.
Вітер, з розтріпаною чуприною — схвильований, закоханий, щасливий непевною ходою ніс рубінове вино Зорі…
Винно… Винно-жасминовий вечір огортався туманом.
П’янив.
Нектарні солодощі розливались неокрайо.
Скрипалі-цвіркуни оркестрували солов’ю.
Біло-біло квітував акацієво-жасминовий Рай.
Тихо-тихо не сколихнеться навіть павутинка, тільки духмяний спокій і соло солов’я, і Хорс милувався чар-ніжністю весни.
Вітер ніс вино Зорі…
Хтось підчепив. — Хто?
— Вечір – ? Навіщо?
В келихах, Вітер дарував Зорі крапелиночки крові зі свого серця, крапелинки дум, віри, надії, любові, щастя…
— Вечір – ? Навіщо?
Замріяний Вечір бродив лугами, бавився верболозами, здмухував нектар з жасмину і акацій в трави, в роси, в хміль, в душі.
Вітер спішив до Зорі через спокій Вечора.
— Твій кінь б’є копитами по моєму цнотливому цвітінні, обтрушуючи пелюстки, здригаючи крони дубів...
— Ні.
Промовив Вечір і кинув під ноги Вітру дві булави дібров.
Вітер спіткнувся. Два келихи здригнулися і впали під ноги Зорі…
Два келихи вина…
Розлилися.
Розтеклися.
Здійнялися в два крила — два багряних крила розпростерлися по небу.
Стало тепло, спокійно, винно, ніжно.
Два винні крила приголубили Зорю, захмелили, теплом огорнули вечорову тишу…
∞♥♥∞
Я стояла під вербою.
Серце тріпотіло.
Цвіркуни в траві хмеліли.
Я спитала:
— У вечір хтось розлив вино. — Хто?
Ти пошепки промовив:
— Із мого серця-келиха вино це розлилось,
То зчарував нас хтось.
Моєю кров’ю і любов’ю небо зайнялось.
Моєю кров’ю і любов’ю поріднив нас Хорс.
— Я, твій Вітер — Ти, моя Зоря!
— Я подамся у моря,
Я здійму шалений шторм,
Принесу для тебе перли Я,
Що на дні морському віднайшов;
Я подамся за крайсвіту
Віднайду цар-квіти,
Щоб в твоєму серці щастям розцвіли,
Щоб те серденько не відало біди.
— Я твій Вітер.
— Ти моя Зоря.
— На візьми вино це випий
З мого серця, серця-вівтаря.
Теплий вечір…
Тихо… Хмільно…
Таїнно ув світ лелечий
Хтось розлив вино…
— Хто???...
∞♥♥∞
Хорс — місяць за останніми даними істориків, у вікіпедії трохи плутанина.
ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ПРОЧИТАЛА ЦЕЙ ВІРШ, НА ДУШІ, ДІЙСНО СТАЛО ТЕПЛО, СПОКІЙНО НІЖНО І ЗАТИШНО...
*SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за такий теплий вкоментар.
Захотілося ото туди в ту весну, що на картинці - тепленько так...
Я дуже рада, що від прочитаного стало ніжно і затишно І ЩЕ НЕХАЙ БУДЕ ВИННО!!!
Яка чарівна романтика,Селено!.. Такі барви,така чуттєвість і витонченість-вражає!Вражає Ваше надтонке відчуття довколишнього світу!
*SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро дякую за коментар і картинка чудова і там на місточку ще й мій Бубль сидить на місточку!
Дуже приємно що вдалось передати
Коли душа проходить через романтику, то мабуть ці свічечки горать впродовж усього життя.
Винного Вам настрою і щоб романтика супроводжувала у житті.