Коли прийдеш, о сивий Отче?
Душа нестримано клекоче
То град, то сніг, то заметіль
Погода шепче звідусіль
В суцільній темряві – слова
Там мудрість долю обійма
У кожнім подиху – стежки
Торуй, знайди та обери
Не раз пораниш биті ноги
Зазнає знов земля тривоги
Та в тихім шелесті роси
Зціли призначені світи
У злеті крил лунає пісня
Плачу мелодія не вічна
І раз-у-раз бринить струна
Вже наближається весна!
Так скресне крига серед ночі
Зігріють посмішки дівочі
Осяє ніжність холод плоті
І лиш застане нас в польоті
Без пам’яті цілуючи свободу
Молюся на твою шалену вроду
І не турбує жодне лихо
Це трапилося тихо-тихо…
