Кругом є ті, що не живуть, а просто марять…
Замикаються у замках, вбивають свою совість.
Здають в хімчистки пальта,
Бродять із запльованою людьми спиною.
Закривають очі на чужу біду,
Вони шукають щастя у грошовому смердючому мішку,
Носять золото, хутро й брильянти,
Придивитись краще, заблукали зовсім голі…
Кожний баче себе царем,
А по правді він жебрак убогий…
Начепили ордени й медалі, собі самі шепочуть слава!
Гноблять пам'ять про справжніх героїв,
Вони обрані народом,із власної волі.
Прокидаєтеся ви ж із сну цього міцного,
Допоможіть хворому й бездольному, хоча б одному…
І напийтеся холодної, свяченої водиці,
Захистіть сиріт і нещасну вдовицю.
Ненароком завітайте у душу свою,
Я знаю, ви там знайдете лише пустоту…