Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валерій Коваль: Присвячується Романовій – людині, що найбільше настраждалась від моїх дурних вчинків. - ВІРШ
Присвячується Романовій – людині, що найбільше настраждалась від моїх дурних вчинків.
Ні. Зрозуміти не пробуй мене.
Я вже й сам себе не розумію.
Можливо, це все колись промине,
А може й ні. Я нічого не вдію.
Я такий вже як є й яким був,
І таким вже й залишусь напевно.
Я про себе багато що чув,
І, мабуть, не говорять даремно.
Але я не такий вже й поганий.
Я вірю, що ти про це знаєш.
Так, я часто буваю неправий
І ти найбільше від цього страждаєш.
Дуже часто я грався тобою,
Ти ж просто очі на все закривала.
Я багато завдав тобі болю,
Але ти лиш сильнішою стала.
Не запитуй чому так вчинив.
В мене відповіді не знайдеться..
Розумію, що серце розбив,
Через мене воно ледве б'ється.
Ти пробач, якщо зможеш. Я знаю,
Що зможеш ти. Це тобі вдасться,
Адже не вперше мене пробачаєш..
Пробачиш і знову. Пробач мене, НАСТЯ.
