Дві паралелі, безглузді алеї,
В вазі зів'яли білі лілеї,
Хвилі розбили старий маяк,
А на столі недопитий коньяк.
Фарби засохли,немає з них користі,
Ти вже давно не герой її повісті.
Можеш блукати ще довго між снів,
Можеш писати їй безліч листів,
Можеш усе!А чи варто?Дарма!
Думаєш, карма?
А хто її зна?