Темрява, вони у твоїй кімнаті.
- Де ти?
На підвіконнях сьогодні грають для тебе,
та всередині лиш високий табурет.
"Риб'ячий хор".
Чути з горища акомпанемент музик
зі зламаними руками.
- Дістанься до мене трубами, -
глухо лунає зі стін.
Ліхтарик увімкнено, вистава починається.
- Де ти?
Навіщо мотузка тобі серед ночі,
коли все повітря і так вже просякло водою?
"Риб'ячий хор".
Музики заграли писками
сумну мелодію на дитячому синтезаторі.
- Заплющ очі й пірнай!
А жахи завше тхнули сечею.
Антракт, ніхто не прийшов у буфет,
адже його немає:
у твоїй вітальні якось висіли кросівки.
"Риб'ячий хор".
Музики, стікаючи кров'ю,
забивають твої очі довгими цвяхами.
Де ж ти...
- Ближче! - так, сонце сягає спітнілих вікон,
скло дрижить, то скляне желе.
Не забудь прибрати у своїй голові.
