.
"бачить голим мене і босим,
і конкретним конем в пальто"
(Cергій Татчин)
Я гуляю по вулиці вдосвіт
Голий-босий - в одному пальто.
Засміялась ти з мене… Ну, досить,
Чарівнице в крутому авто́...
Твої губи в чеканні цілунків,
На тобі́ і білизна - "Сharmante",
Ти в таких дорогих обладунках...
Я ж, мов кінь у пальто... Та й не пан...
Як лебідка ти... Я, наче лебідь,
Закохався по вуха нараз...
Завітати запросиш до себе?
Призначай мені точний час.
Зустрічаємось завтра о сьомій...
Не забудеш про це? Ні, не смій!
А інакше піду я додому
І верну́ся звідтіль сам не свій.
На вершину будинку залізу,
Заберусь на самісінький дах
І зірву з того даху залізо -
А тоді полечу, наче птах...
...Не почула мене моя мила,
По асфальту колесами - шур-р...
Я - за нею, мов спринтер, щосили...
Та куди там!.. Лиш змок, як той щур…
08.11.2011 р.
* В епіграфі слова з вірша Сергія Татчина "голос" (http://maysterni.com/publication.php?id=67849)
Це не стільки цікаво, скільки сумно. До жіночої істеричності якось звикаєш( слабкість і т.д.) Але як це проявляється у чоловіка - хо-хо. У них такі цікаві психовідносини. Сходяться й розходяться, але кохання то є дивна річ))
Le Magnifique відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ага, тепер вже сумно. Раніше це була весела пародія, але внаслідок її критики вона перетворилась у сумний віршик.
реалізм!!! 
