Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Это_я_Алечка: А зачем? - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Естесно... у меня такого много ![]() Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() Айрин 2010, 05.11.2011 - 17:59
![]() ![]() ![]() Зачем? - для меня не вопрос.. Кто вырос на этом, душой в него врос, Прошел и неверье, и сто неудач, Писал, утешался своим "плачь, не плачь..", И ждал, что прогнется изменчивый мир... Прогнулся! Збылось! И.... Живет он, как жил... Уверен теперь - не от мира сего Та жажда писАть, что толкает его. Зачем? Чтобы больше сказать и понять, Другое неважно - читать - не читать! С уважением. Спасибо, родная, за тему и хорошее её воплощение. Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() МАЙДАН, 02.11.2011 - 18:46
![]() ![]() ![]() Кто много лет горбясь работал, Мечтал о чём-то и копил, Мечта его пропахла потом, За деньги он её купил. Всему на свете знаем цену, Порою красную, как кровь. Будь благодарна за измену, Ведь неизменна лишь любовь. Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() так много лет ее холили, мечту свою... не доедал - копил, копил... за деньги он ее купил - разочарованный запил мечта реальностью пришла, крутнулась белкой и ушла к тому, кто знает что такое мечтать, а что такое планировать... Спрашивают: о чем ты мечтаешь? Отвечают: 1. О норковой шубе, авто и т.д. И это мечты?! Это можно расписать для себя в целях и задачах в виде личного бизнес-плана и достигать. Достиг-не достиг - характеристика тактика и стратега своей жизни. Это материальное. Это не может быть мечтой. 2. Быть счастливым, родить ребенка (бесплодным), написать грандиозный труд на все времена... и т.д. Мечта это выстраданное счастье на грани реального и чуда - счастье возвращаться к ней в любое время... просто закрыть глаза и... ![]() Спасибо, Аличек большое за твое неравнодушие и любовь ![]() Борода, 02.11.2011 - 18:35
![]() так що ж важливіше? Вірші? Циферблат? ![]() ![]() ![]() Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() Спасибо, Игорь ![]() Анатолійович, 02.11.2011 - 18:34
А зачем мы дышим, едим, спим, учимся, читаем, поём и т.д? Так велел нам Создатель! И если оно прёт из тебя - то значит так Ему и тебе нужно! Дерзай нам на радость! Ждём! ![]() ![]() ![]() Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() Спасибо Вам за добрые слова в мой адрес ![]() Валя Савелюк, 02.11.2011 - 14:19
глибоко копаєте, глибоко... це добре... глибина -- поезія її потребує... а з приводу "общепиту" -- знаходимо ж свої -- своїх... і це щастя, знайти єдинокровних... як додому стежку відшукати... якщо Ви не проти будете, то скажу, що ми з Вами -- однієї крові... і ще он, гляньте на імена в коментарях, -- всі свої... хоча, звичайно, в той же час, усі ми -- самі собою... але це й добре... ніхто нікого не обстругує, не вирівнює і не намагається поглинути... чи навчити "правильно" ходити... все ОК...
Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, так... все дійсно так і є - знайти споріднену духовно людину, існуючу за сотні кілометрів від тебе, або непоміченою десь поруч - велике щастя, яке неможна не цінувати, але справа не тільки в цьому полягає, я дещо в іншому намагалась розібратися...а те, що поетичне слово зводить людей близьких за розумінням світу, за своїм ставленням до його примх, то є дійсно добрим і корисним в багатьох життєвих випадках. Дякую Вам, за відверту та змістовну розмову ![]() З повагою ![]() Валя Савелюк, 02.11.2011 - 13:37
відповідь десь поруч, а заким отримаєте -- не гайте часу знову ж таки "з золотим циферблатом" -- пишіть, ростіть і розвивайтеся... бажаю Вам сонця і води...
Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, відповідь поруч, та не одна - їх багато і всі різні...- як то засіб викричатися в світ, то скільки вже можна горлопанить? - як, щось інше - вагоміше, корисне комусь, окрім мене, то як його зрозуміти? Розумієте, Валю, від того питання залежить ставлення до своєї творчої діяльності... Багато чого дивного-дивакуватого читаю на цьому та інших поет.ресурсах, що сказати - вражає, і майстерність, і окремі думки та висловлення, але немає бажання нічого з прочитаного (навіть свого) вивчити напам’ять... Пам’ятаю раніше, як не було такого розквіту поетичного слова, будь яка збірочка, що потрапляла до рук - заворожувала, вірші, як самі по собі, вростали в пам’ять... Такі от у мене міркування з цього приводу. Мимоволі приходять в голову думки про корисність дефіциту. А може й ні… Бо саме надлишок будь-чого сприяє гурманству? Хоча, з іншого боку, не всі (навіть ті, що мають можливість перебирати), потребують гурманства. То хто я є в цьому поетичному общепиті? Може воно в мене, як таке собі, «натуральне господарство» - сама приробила, сама й скоштувала, когось пригостила та й в погреб сховала: надлишок лишеньків, нестачу любові до себе самої від хисту до волі… від хисту до того, чого не обтяти, не вчути на вухо, лиш серцем обрати… |
|
![]()
|