Жив був колись у наших краях один чоловік. Мав він добру господарку, жінку, двох синів та маленьку донечку.
Поїхав якось він у місто на базар урожай спродати. Уторгував усе, лише в’язочка хріну залишилась.
А у цей час, в місті, москалі квартирували. Підходить до цього чоловіка один москаль та й питає : «Скільки твій хрін коштує?»
«Та забирай вже за так, добродію», - відповідає йому чоловік.
«Е ні, чоловіче, хоч грошей у мене немає, дам я тобі за хрін одну річ», і простягає щось чудернацьке.
«Що то за чудо таке і до чого воно?» - запитав чоловік.
«Це чоловіче - Правда. Бери. В господарстві знадобиться», - відказав москаль та й пішов собі з хріном геть.
Вкинув чоловік Правду в лантух, накупив жінці і дітям гостинців, та й поїхав додому.
Діти раді-раденькі, гостинці розбирають, а чоловік тим часом вийняв Правду з мішка і туди, і сюди прилаштовує – ніде не пасує, та ще й до всього, як не візьме у руки то ніби шмиром помащено.
Вийшов на подвір’я та й підпер нею двері до свинарні. А Правда зігнулася, двері відчинилися, свині по-вискакували і наробили в городі шкоди.
Кинув тоді чоловік Правду під хату, а один із синів підібрав її. Тут нагодився другий син і нумо тягнути собі: «Віддай, це моє», "Ні я перший знайшов". «Ні, це моє!»,- кричить донька. Так сперечалися, що аж побилися. Бігають пообмазувані тією Правдою, все село наполохали.
Вирішив чоловік поділити ту Правду порівну між дітьми, щоб не сварилися. Скільки не старався – ніяк не ділиться. Думав, думав і надумав знайти того москаля, щоб спитати, як поділити Правду між дітьми і чим від неї можна відмитися. Але скільки не шукав його у місті, так і не знайшов.
Зажурився. Вертає додому, аж зустрічається йому по дорозі старий, сивий дідок. Наважився чоловік спитати того діда про свою біду.
Послухав старий чоловічу проблему і каже: « Щоб поділити твоє добро потрібно знайти одну річ. Але відшукати її не просто. Ще мій дід оповідав, що у його прапрадіда була така шабля, якою можна було розділити ту Правду, але потім вона десь загубилася. Може у когось і знайдеш. А хто взяв до рук ту Правду то вже нічим не відмиється.»
Пішов чоловік з дідовою порадою шукати шаблю. Скільки не шукав, так і не знайшов.
Витрусив він тоді Правду з мішка в яру за селом, а сам побрів додому.
А на другий день підібрав її інший чоловік, із сусіднього села.
З того часу і ходить москалева Правда між наших людей. Не один з нею намучився.
Діти будуть раді Я коли пишу казки (для дітей), то думаю що моя писанина зруйнує їхню психіку Мені читали українські народні казки, де всі обманюють і використовують все для своєї вигоди, напевно тому я й виросла не дуже нормальна
Андрій Чернівець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00