Коли втрачаєш ти кохання,
Безмежний біль, одні страждання
Тобі здається, що життя
Втрачає сенс, душа вмера.
І ти не знаєш де подітись,
Ламаєш крила навмання,
Ти мрієш про одне.....Розбитись.
Забути вмить усе життя.
Душа в мера, а ти лишився
Без долі, щастя, майбуття
І до одного лише дожився,
А твоя душа як фенікс з попелу зроста
