Ти ж знаєш,
Що мене вже не кохаєш.
Проте сама страждаєш
Та навіть не гадаєш,
Як ото сказати.
А може краще
і послати ?
Мене подалі щоб
не знати!
Послати та забути
Про журбу-розлуку,
Про то зітхання
І невтішну муку.
Але ти не переймайся,
Я не пропаду.
Навіть і не зазнавайся,
Я від горя не впаду!
Куш іще я свій зірву
І з коханням неземним
під вінець піду !
![st_[o]_ps: Щасливим буду я! - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
