Я їм один, із кимось дуже важко!
Нікому в рот не лізе той шматок,
Бо він жорсткий занадто, в каталажку
Потрапить той, хто вже зробив ковток.
Мені ще важко, та звика людина,
До того, що по психіці товче,
Але ота, що вчора ще дитина,
Сьогодні замахнулась на ковчег.
Смолить, будує, дерев'яний човен,
Якого буде бить дев'ятий вал.
Лиш обраними човен буде повен,
Хто цінний, наче рідкісний корал.
Туди, на жаль, і я не попаду,
Мізерна надто місія моя.
І найстрашнішому останньому суду
Я відповім: "Тепер душа твоя!"