Хай ніч мине
Безумним зорепадом снів;
Знову сніг впаде,
Вкритий покривалом твоїх слів.
Серед тисячі мрій,
Чужих облич і сірих днів
Твоє серце живе
В бездушній вічній самоті.
Й знову на самоті -
В бездонних снах
Ти живи й не питай -
Чому зима?
Знай, що десь на землі
Її нема, нема, нема.
Хай плаче день
Сльозами вічної весни,
Ти забудеш усе
На шляху до заповітної мети.
Тільки твоя печаль
Нагадає ночі довгих зим;
Твоє серце живе
В безодні білих-білих снів.
