Забудь в моїх обіймах всі тривоги,
Сховай в долонях стомлене лице.
У цьому світі всі твої дороги
Ведуть туди, де серденько моє.
Лягай мені, коханий, на коліна,
Твого волосся ніжно доторкнусь
І вся твоя печаль кудись поділась,
Ти очі підведеш, а я - всміхнусь.
Якби могла, то небо прихилила,
Собі забрала б болі і жалі,
Від бід, від горя я би захистила,
Всіх своїх ангелів віддала би тобі.
Ти зовсім близько, дихаєш повільно,
Закриті очі, ти напевне спиш?
Я так люблю тебе, я, мабуть, божевільна.
Ти в моїм серці тихо стукотиш.
І пальчики мої між твоїх пальців,
Вони у тебе теплі і м’які,
Усе так щиро і не має фальші,
Вуста твої солодкі і п’янкі.
Ти посміхаєшся вісні, немов дитина,
Мій янголе, мій любий, тільки мій,
І ця проста і трепетна хвилина,
Це здійснення всіх заповітних мрій.
І хай у цих словах нема польоту,
Чи образів, чи гарних порівнянь,
Та в них душа моя, приємні ці турботи,
Закохана - без будь-яких вагань.
От і вирішили: без нас з Вами - немає життя! Кохаймо, мріємо, живемо на повну!!! Як востаннє, наче завтра війна, пристрасно, божевільно, згораючи до кінчиків пальців...
Як би не найчарівніша половина людства, не було б всепоглинаючого кохання, відчайдушних рішень, щастя тільки для двох і мрій про почуття, які обов"язково зустрінуться на шляху...
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От пристала, як реп"ях!!!!!
Не було б вас, то не було б і нас, хіба ми чогось без вас варті, ....нічого....!