У тираді розчавлених відчаєм фраз,
Що ховають у холоді теплі слова,
Зазвучить, і лунатиме тільки для нас
Мова серця, неначе гітари струна.
І невпинно волатиме мовчки душа,
Й сумуватиме серце за тим, що було...
Не побачу я сльози у твоїх очах,
Бо мене там не буде, лиш твоє тепло
Ти, як завжди, даруєш лиш тільки йому,
І не треба зізнань і надуманих слів,
Бо ти знову прокинешся з гарного сну,
І поринеш у відчай своїх почуттів.
Хай нам добре було в мерехтінні зірок,
Коли місяць виблискував тільки для нас,
Та зберися з думками, й зроби лише крок
У минуле - до теплих і сонячних фраз.
