Я тримаюся ночі лихої
І ховаюся в марево снів,
І не хочу я долі чужої:
Що моє - буде тільки мені.
Проклинаю життя за неспокій,
Прокидаюсь від жахів нічних,
Поринаю у думи глибокі,
Від нещасть утікаю сумних.
Моє щастя блукає далеко,
Воно в вирій летить, вдалечінь,
Наче білі-пребілі лелеки,
Що не знають докорів сумлінь.
Зачерпну у глибокій криниці
Трохи радості, трохи журби,
Випускаю із рук я синицю
І дивлюсь, як летять журавлі.
Все минає - далеко за обрій
Мої смуток й печаль відлетять,
Я прокинуся зранку, й сьогодні
Стане - вчора, а роки летять.
Де кінець? Де початок? - Не знаю,
Та воно й не потрібно мені,
І нічого я вже не чекаю,
Бо усе це було лиш у сні.