Таке тяжке й таке жадане
Кохання двох отих сердець
Лиш раз в житті нам почуття це дане,
Так забажав небесний наш митець.
Ми душі розкриваємо і жд́емо
Того чудесного і ніжного чуття,
Назустріч один одному ід́емо
Невірячи у щастя до пуття.
І ми кружляємо у бистрім танці,
Неначе ті сніжинки в небесах.
І простягаємо непевно пальці
Щоби піймать любов й відчути на вустах.
Готові зірку ми з небес зірвати,
Пройти невідані ніким стежки,
І лиш для того, щоб те кохання мати,
Що так красиво пишуть ті книжки.
