В ту мить здавалось все місто дивититься лише на неї.А якщо точніше на те, що лишилося від неї - її зачіски, бездоганного макіяжу, одягу після підпирання стіни. Грошей на таксі, ясна справ,а не було, телефону подзвонити теж... Жах!!! Жах не ходить сам — на зустріч йшла Лєнок... Якщо когось і боялась побачити в цей день Анна то першою в черзі була Лєнок. Подруги не розлий водою... Одна парта в школі, одна компанія по життю, однакові смаки в чоловіках... Так — чоловіки... вони наче чорні кішки пробіглись поміж давніми подругами. Дивна тенденція спостерігалась в роки їх юності — який би крутий хлопець не був у Лєни на той час справою честі було для неї позагравати до того з ким зустрічається Анна. Навіть теперішній чоловік Анни в певний період був піддався на її провокації — Анна на той час вважала, що “перший раз” має бути хай не в шлюбну ніч, але точно після заручин. Лєну ж довго вмовляти не довелося — побачивши що Олег не настрої вона швидко скористалась можливістю і прибрала його до рук. Хай лише на тиждень — але все ж поставила свою галочку в блокнотику. Так — вона колекціонувала чоловіків... Не просто чоловіків — а тих хто мали серйозні стосунки... закоханих, одружених. Олег довго не грався, на той час йому все ж було важливіше наявність душі а не тіла. Тому вдавшись до важкої артилерії на кшталт написів на асфальті під вікнами, квітів щодня, собаченятка її улюбленої породи під дверима він випросив пробачення у Анни.
Лєнок виглядала як завжди — викликаюча зовнішність заставляла пригальмовувати автомобілі. Це був як раз той випадок коли на дорозі варто ставити знак — “Обережно — короткі спідниці ”. Треба було бачити її очі в ту мить коли вони зустрілись поглядами
- “Привввііііітт” - ледь стримуючи подив промовила Лєнок. «Не очікувала тебе побачити, тим паче у такому вигляді. Що сталося?»
В голові Анни немов в величезному мурашнику забігали думки, та й самі мурашки забігали по тілу. Руки почали терпнути і… Так. Саме ТАК!!! Вигадувати щось все одно доведеться – то чому це не випробувати саме на Лєнці! І понеслось…
- «Уявляєш… Стою біля банкомату зняти гроші, зняла пішла і відчуваю, що хтось пішов слідом, я тільки хотіла обернутись, як мене хтось смик у підворотню – я навіть зойкнути не встигла – а мене пхнули і я вдарилась головою в стіну і все… ні телефону… ні грошей… ні документів і скільки я там пробула не можу і сама сказати – щойно отямилась» - і Анна непомітно пораділа цій зустрічі… Саме Лєнок як ніхто підходила для випробування правдоподібності вигаданої версії.
А Лєнок повелась як маленька…
- «Анютка, Сонце… Та як же так… Давай я тебе додому відвезу. Я на машині» - Неочікуваний подарунок долі був дуже доречним. Олег і Лєна останні кілька років не бачились тому Анна була впевнена – її присутність відволіче увагу Олега хоча б тому, що переслухати її було просто неможливо.
Вдома все сталося як і передбачала Анна – їй навіть не довелося розкривати рота – Лєнок швидко випалила свою версію того, що відбулося – Зійшлися на тому, що добре що Анна лишилася цілою а решта наживне. Олег подякував Лєнці за порятунок і запропонував зробити кави, а Анна тим часом заснула.
Зранку, чоловік сам відвів Ангелінку у садочок, а Анна першою справою пірнула в он-лайн. Вона не знала, що з її кавалером, після того як вона втекла з номеру. Та на її здивування лист був не надто приємним – «Треба було одразу думати що робиш. Динамівка. Прогулянки. Кав,ярня – а сама втікати на самому цікавому місці… Не пиши… Не дзвони мені… Забудь!»
- «А так і краще»…подумала Анна Так - «І покарання мені і урок на майбутнє!» «Все! Ніяких он-лайн!»
- «Наївно» - подумала доля
